Бесплатная консультация юриста:
8 (800) 500-27-29 (доб. 553)
СПб и Лен. область:Санкт-Петербург и область:
+7 (812) 426-14-07 (доб. 318)
Москва и МО:
+7 (499) 653-60-72 (доб. 296)
Получить консультацию

Закон про електронні закупівлі

Що регулює законодавство?

Не усі види державних закупівель підпадають під регулювання даним законодавчим актом. Зокрема, він регулює тільки питання закупки товарів або послуг  державними організаціями на суму понад 200 тисяч гривень. Що стосується вартості замовлених робіт, то вони повинні перевищувати загальну вартість 1,5 мільйони гривень. Усі інші потреби урядових організацій в продуктах і послугах на менші суми можуть здійснюватися шляхом (на Украине и на юге России XVI—XVII веков степная дорога около южных границ, также большая наезженная дорога, тракт) допорогових закупівель. Слід відзначити, що підприємства, яким необхідно придбати товарів на менші, ніж зазначені суми, мають право користуватися правилами і процедурами, передбаченими електронними державними закупівлями.
У пункті 7 статті 2 даного Закону (Закон (право) — в узком смысле нормативно-правовой акт, который принимается законодательным органом государственной власти, регулирует определённые общественные отношения) передбачається, що державні організації не мають права розділяти предмет закупки на декілька частин з метою уникнення процедури відкритих (публічних або державних) торгівЗа порушення законодавства передбачається адміністративна відповідальність.
Окрім певних обмежень щодо сум, законом також передбачаються види робіт (послуг), які не можуть закуповуватися шляхом організації публічних закупок. Це стосується: друку банкнот, монет та державних винагород; інформації (товарів чи послуг), які становлять державну таємницю; послуг з погашення або обслуговування державного  боргу; товарів, які пов’язані з золотовалютними резервами; послуг міжнародних третейських судів; послуг щодо отримання кредитів; фінансових послуг по купівлі чи продажу цінних паперів та інших видів діяльності, які передбачаються третім пт статті 2 Закону.
Державою передбачається перелік установ, які повинні здійснювати зазначені вище послуги, пов’язаних із фінансовою стабільністю країни, тому сторонні організації не можуть залучатися до даного процесу.